Вакансія: Директор з маркетингу. Реальність: Потрібен головний тамада.

Давайте відверто про те, що відбувається на ринку праці топ-менеджменту. Коли я відкриваю вакансії на позицію CMO (Chief Marketing Officer) в українських компаніях, мені часто стає ніяково.

Ринок масово шукає не стратегів, не управлінців, не архітекторів бізнесу. Ринок шукає високооплачуваних «масовіків-затєйніків».

Проблема не в кандидатах. Проблема у відсутності розуміння маркетингу як СИСТЕМИ управління бізнесом у власників та СЕО.

Ось три вершники маркетингового апокаліпсису в наших реаліях:

1. Зведення маркетингу до «івентів та реклами»

У багатьох компаніях функція СМО обрізана до рівня: «Запусти таргет і організуй нам яскравий стенд на виставці». Власники не хочуть чути про продукт, ціноутворення, аналітику ринку чи CJM. Їм потрібен «двіж». Результат: Маркетинг стає сервісною функцією з генерації листівок та проведення корпоративів, а не драйвером росту.

2. Фатальна помилка підпорядкування

Найбільший гріх оргструктури — це маркетинг, підпорядкований Комерційному директору (Sales Director). Запам'ятайте:

• Продажі думають про закриття плану на цей місяць (тактика).

• Маркетинг має думати про те, де компанія буде через 3 роки (стратегія).

Коли стратегія підпорядковується тактиці, маркетинг вмирає. Він перетворюється на відділ "швидкого малювання знижок", щоб сейлзи виконали план.

3. Запит на «креатив» замість запиту на «цифри»

У вимогах до СМО часто бачиш: «креативність», «нестандартний підхід», «вміння запалювати». І майже ніколи: «розуміння P&L», «управління маржинальністю продукту», «системний аналіз». Бізнес хоче шоу, а не прибутку.

Сумний підсумок для індустрії

Такий запит ринку деформує професію. Ми отримуємо покоління «Директорів з маркетингу», які віртуозно організовують хайпові івенти, але впадають у ступор, коли їх просять пояснити різницю між Торговою Маркою (юридичний захист) та Брендом (психологічна додана вартість).

Чому? Бо їх ніколи не просили будувати Бренд. Їх просили «робити красиво».